Управління соціально-трудовими відносинами

     Особливого значення в наш час набуває фахове дослідження всіх відносин, а тим більш – соціально-трудових відносин, у зв’язку з докорінними змінами в суспільстві, зачіпаючи тим самим інтереси мільйонів людей і викликаючи закономірне протистояння суб’єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників). Без комплексного теоретичного підходу до праці як до соціально-економічного явища й предмета наукового дослідження на новій концептуальній основі, що враховує соціальну орієнтацію економіки, практично неможливо забезпечити ні економічну ефективність, ні соціальний розвиток. Вивчати й досліджувати проблеми економіки праці поза соціально-трудовими відносинами вже не просто недоцільно, але й неможливо. Саме тому провідна роль в цьому відводиться дисципліні «Управління соціально-трудові відносинами».

       З огляду на сказане дисципліна «Управління соціально-трудові відносинами» присвячена питанням визначення сутності процесів, що відбуваються в соціально-трудовій сфері країни, механізму регулювання соціально-трудових відносин, розбудови соціального партнерства  та впровадження соціального  діалогу. «Управління соціально-трудові відносинами» як наука формує закони та принципи суспільного упорядкування праці з метою досягнення високого рівня її ефективності.

      Мета дисципліни – формування системи теоретичних і прикладних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення та розвитку соціально-трудових відносин в Україні.

                                 Завдання дисципліни:

  • надання понять про процеси, що відбуваються в соціально-трудовій сфері нашої країни: розвиток трудового потенціалу суспільства,  формування системи нових соціально-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, становлення і функціонування ринку праці, зміни в зайнятості, значення Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин, набуття навичок у галузі забезпечення ефективного використання ресурсів праці й моніторингу соціально-трудових відносин;
  • формування навичок щодо зниження гостроти соціальних  конфліктів,  сприяння  пошуку компромісів між інтересами роботодавців та найманих працівників на основі соціального діалогу;
  • формування навичок володіння механізмами формування і регулювання соціально-трудових відносин в галузі трудових ресурсів;
  • отримання знань щодо шляхів взаємодії з представниками  соціально-відповідального бізнесу та третього сектору для розширення  ринку соціальних послуг на різних рівнях функціонування;
  • комплексне вивчення шляхів і методів наукового розв’язку практичних завдань регулювання відносин у соціально-трудовій сфері.