Мета дисципліни – сформувати у майбутніх фахівців державного управління професійні компетентності щодо типології, причин виникнення конфліктів та стратегій поведінки у конфліктах, застосовувати знання щодо ролі посередництва у розв’язанні конфліктів, використовувати традиційні методи і технології у подоланні та профілактиці конфліктів, прогнозувати зміни і динаміку перебігу конфліктів.
Завдання дисципліни:
- опанування необхідних знань щодо понятійно-категоріального апарату теорії комунікації взагалі та психології комунікацій зокрема;
- опанування знань щодо типології, причин виникнення конфліктів та стратегій поведінки у конфліктах;
- набуття навичок щодо використання традиційних методів і технології у подоланні та профілактиці конфліктів;
- формування навичок і оволодіння знаннями щодо ролі посередництва у розв’язанні конфліктів;
- формування умінь прогнозувати зміни і динаміку перебігу конфліктів;
- набуття навичок та вміння діяти і приймати рішення в умовах відповідної комунікативної ситуації завдяки грамотному використанню мовних засобів.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен продемонструвати достатній рівень сформованості наступних програмних результатів навчання.
Студенти, вивчаючи навчальну дисципліну «Психологія комунікацій та управління конфліктами» набувають необхідних знань і практичних навичок щодо успішного оволодіння вмінням діагностувати та вирішувати виникаючі конфліктні ситуації тощо.
В узагальненому вигляді їх можна навести наступним чином:
у когнітивній сфері:
студент здатний продемонструвати знання і розуміння сутності, змісту, типів та видів міжособистісних комунікацій, розуміти форми комунікацій та культуру мовлення;
студент здатний розуміти моделі та стилі переговорів, знати особливості полеміки в переговорному процесі;
студент здатний продемонструвати знання видів конфліктів та їх функцій, розуміти причини та інформаційні й структурні чинники конфліктів;
студент здатний мати розуміння відносно принципів ефективного виявлення недостеменної інформації, студент здатний продемонструвати знання структури конфлікту;
студент здатний розумітися на основних методах терапії та реабілітації у конфліктній ситуації;
в афективній сфері:
студент здатний критично осмислювати лекційний та позалекційний навчальний матеріал; аргументувати на основі теоретичного матеріалу і нормативно-правових документів власну позицію щодо практичного використання теоретичних знань з основ психології комунікацій; аналізувати сучасний інструментарій візуалізації необхідної інформації;
студент здатний співпрацювати із іншими студентами та викладачем в процесі обговорення проблемних моментів на лекційних та практичних заняттях, при виконанні і захисті індивідуальних завдань; ініціювати і брати участь у дискусії з питань навчальної дисципліни, розділяти цінності колективної та наукової етики;
у психомоторній сфері:
студент здатний самостійно застосовувати науковий підхід щодо основних принципів побудови діалогу та монологу;
студент здатний правильно визначати найбільш ефективний метод керування та розв’язання конфлікту;
студент здатний контролювати результати власних зусиль в навчальному процесі та коригувати (за допомогою викладача) ці зусилля для ліквідації недоліків у засвоєнні навчального матеріалу або формуванні навичок керування конфліктом;
студент здатний самостійно здійснювати пошук, систематизацію, викладення літературного матеріалу та нормативно-правових джерел.
